Previous Entry Share
Сергій Жадан. Свіжі вірші
main
kryvec
Салман тримав на вокзалі кіоски.
Кіоски спалили якісь відморозки.
Спалили кіоски, спалили фольксваген –
в роботі з людьми є свої переваги.
Спалили Салмана, інших лишили,
пізнали лише за наколками на шиї.
Ми клялись, стоячи між туману,
що поставимо пам’ятник другу Салману,
поставимо пам’ятник із чорного граніту,
вшануємо пам’ять бійців неліквіду.
Спіть собі з миром, брати по зброї,
ветерани Трої, піонери-герої,
хто згорів на роботі й не дожив до пенсії:
діти сонця, покоління пепсі.


Вася бовтався на фірмі до кризи,
потім на фірмі з’явилися криси.
Криси винюхали жирну частку,
криси здали Васю начальству.
І ось він сидить, як моряк на причалі,
і впадає в маразм од такої печалі.
«В мене, - каже, - є друг трансплантолог -
витрусить з мене зайвий мотлох.
Продам що-небудь із внутрішніх органів:
найменш юзані, без різної погані.
По ходу потрібна згода родини,
далі хай розбирають на частини.
А родина проти, наче це вирок.
А хуй мені з нирки? Проживу без нирок.
Хуй мені з їхніх кишок і тромбів?
Продам все зайве, буду як зомбі.
Почну харчуватись чужою кров’ю,
віддам борги своєму здоров’ю.
Буду пити протиотрути,
щоби всіх пережити і всіх забути».


Зустрів нещодавно друга Артура:
порядна родина, добра натура –
кузен-петеушник, сестра-відмінниця.
Сів – відкинувся, знову сів – відкинувся,
ще раз сів – вийшов по амністії,
сидить, чекає благої вісті.
Співає в церквах на Різдво колядок.
«У всьому, - говорить, - має бути порядок.
Толку з ваших мирних зборів?
Краще різати мінтів і прокурорів,
валити суддів, вішати дільничних,
стріляти червоних, палити коричневих,
втопити в лайні нового губернатора,
потім на згарищі глушити з дозатора.
Рвати попів із золотими хрестами,
слати бомби заказними листами
кожному хую, банкіру й буржую -
Ісус казав жити по фен-шую».


Андрюха в школі ходив відмінником,
доки не взяли з краденим годинником.
«Було мені, - каже, - муторно й боязко.
Пішов виконувати громадянський обов’язок
в місто Фастів, у будівельну частину.
Як я ненавиджу цю країну!
Кожен готовий смоктати за подачку.
Будуть працювати просто за жрачку.
Живуть, як змії, не показуючи виду.
Я ніколи звідси не поїду».
Віддав своє труду і обороні.
Останні роки сидить на стадіоні.
Сидить восени, сидить улітку,
розповідає про трансферну політику:
«В клубі празник – змінився власник,
ліве бабло – найкращий подразник.
Наші традиції – здати позиції,
решту зроблять негри й бразильці.
Бути кращим дається не кожному,
чесний футбол занадто дорого коштує.
Все купується, все продається,
окрім любові й нашого серця!»


У кожного з нас є свої заступники.
Ровесники лежать в чорноземах республіки.
Інших немає, замінити їх ніким.
Це вони торгували металом і нікелем.
Це вони проїбали все й відразу –
від фабрик Донбасу до російського газу.
Це в них відбирали шахти й заводи,
це вони говорили про запах свободи,
про офшорні зони й ринки Європи,
їх валила влада й не брали хвороби,
вони першими рвались вперед під вітрилами.
Першими потім їх і відстрілювали.
Їх хоронили, їх забували.
Нічні небеса, чорні підвали,
мертва тиша, сувора вітчизна:
нестерпно п’янка,
невимовно грізна.


Поцупив звідси: http://www.facebook.com/sergiyzhadan

  • 1
Жадан такий жадан.

  • 1
?

Log in